Перед обличчям війни громадяни України роблять вибір на користь повернення в свою країну або допомоги своїм сім’ям, які приїжджають до Польщі. Як наслідок, деякі українці, котрі щодня працюють у Польщі, можуть не з’явитися на роботу.
Як роботодавці повинні ставитись до відсутності працівників на робочому місці?
Законодавство не регулює ситуації, в яких іноземці вирішують повернутися до країни через призов на військову службу. Згідно з українським законодавством, загальна мобілізація поширюється на чоловіків віком від 18 до 60 років. Це означає, що після перетину польсько-українського кордону вони не зможуть повернутися до Польщі та продовжити роботу.
Неявка працівника на роботу розглядається як відсутність без поважної причини, за яку не передбачено заробітної плати. Проте багато роботодавців хочуть допомогти українським співробітникам та враховувати їхню відсутність по-іншому.
Доступні такі варіанти:
- Звільнення працівника від обов’язку роботи – звільнення є одностороннім та не вимагає згоди працівника. Протягом цього часу працівник зберігає право на отримання заробітної плати.
- Відпустка на вимогу – відпустка надається за письмовою заявою працівника та обмежується 4 днями у календарному році. Працівник зберігає право на отримання заробітної плати під час відпустки.
- Щорічна відпустка – відпустка надається на прохання працівника та обмежується 20 або 26 днями у календарному році. Протягом цього часу працівник зберігає право на отримання заробітної плати.
- Неоплачувана відпустка – відпустка надається на прохання працівника. Під час відпустки без збереження заробітної плати працівник не має права на отримання заробітної плати.
Президент України оголосив про створення іноземного легіону. Це означає, що громадяни інших країн також можуть добровільно відправитися захищати Україну. Тому поляки та інші іноземці також можуть бути залучені.
